Професійна література для видавця "Гаряча лінія" Задай питання юристу! Олигархические и другие СМИ: что же теперь будет? Каталог корисних інтернет-сайтів

Каталог
Мапа сайту
Фотогалерея
Головна сторінка

Ukrainian Association of Press Publishers • Украинская Ассоциация Издателей Периодической Печати
Медіа-аналітика ОглядиДискусії

У А В П П

About Us
Про Асоціацію
Приєднуйтесь!
Новини
Навчання
Професійний конкурс преси
Тендери УАВПП

Для членів УАВПП

Документи Асоціації
Юридичний сервіс
Інформаційний сервіс

 
На сайті В Інтернеті

Дискусії

"Мы старый мир до основания разрушим, а затем...", чи: Як має відбуватись роздержавлення ЗМІ в Україні?

22.02.2005

Останні заяви віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань Миколи Томенка про «ініціювання урядом зменшення фінансування державних ЗМІ» свідчать про те, що нова влада почала практично реалізовувати своє бачення реформування мас-медійної галузі.

Вже найближчим часом уряд має намір провести нараду з питання зменшення фінансування Кабміном газети «Урядовий кур’єр», Верховною Радою газети «Голос України», а також припинення фінансування Секретаріатом Президента видання «Президентський вісник».

Крім того, буде «скорочено фінансування державного радіо і телебачення, а державне інформаційне агентство «Укрінформ» уряд планує трансформувати в маленьке інформагентство».
У майбутньому влада планує прийти до повного роздержавлення мас-медіа, намагаючись досягти цим їх незалежності та об’єктивності у висвітленні інформації, а також підвищення професійного рівня.

Такі перші кроки нової влади стосовно держЗМІ можна назвати досить радикальними, оскільки її заяви типу «зараз грошей дамо менше, а потім взагалі самі виживати будете» пролунали на тлі непідготовленого до цієї думки суспільства, а головне – непідготовлених самих державних медіа. Адже широкої публічної дискусії щодо необхідності зменшення фінансування та подальшого роздержавлення ЗМІ в українському суспільстві не було.

Натомість, ще нероздержавленим ЗМІ вже пропонується створи на їх основі громадське мовлення. Проте ні чіткої процедури та умов роздержавлення ЗМІ, а тим більш процесу створення на їх основі громадського мовлення влада ще не визначила.

В ідеї роздержавлення ЗМІ є свої прихильника та противники. До прихильників переважно належать великі друковані видання, які здатні вижити на ринку без державних дотацій, та різноманітні столичні експерти та аналітики, які здебільшого висувають теоретичні судження, відірвані від суворих українських реалій.

До противників належать здебільшого регіональні державні ТРК, які роками звикли бути «рупором держави» і яким важко уявити ти себе в іншій ролі, а також малотиражні місцеві газети, які відчувають, що просто не виживуть без державних дотацій.

Державні та комунальні друковані видання

В розрізі ідеї роздержавлення з українськими друкованими ЗМІ державної та комунальної власності складається неоднозначна ситуація.

Незалежні друковані видання, які не фінансуються державою, є нормальною європейською та світовою практикою. Проте в Україні зовсім інші економічні реалії. У нас є чимало регресивних регіонів, які ледь собі можуть дозволити видання однієї комунальної газети на район, а про незалежне від держави функціонування «районнок» у таких місцевостях не може бути й мови.

Якщо обласні чи місцеві видання можуть бути самоокупними і конкурентноспроможними за ринкових умов і, таким чином, не жахаються ідеї роздержавлення, то для газет райадміністрацій з тиражем у кілька тисяч примірників слово «роздержавлення» є синонімом поняттю «ліквідація».
Будь-яке друковане видання існує за рахунок трьох факторів: передплати, продажу газети та розміщення реклами.

Комунальні та державні газети крім цих трьох статей прибутку мають ще державну дотацію, яка складає приблизно 20% від загальних потреб газети.

Відмінність видань державної та комунальної форм власності від приватних полягає у тому, як вони сплачують податки. Перші сплачують податки як будь-яке державне підприємство (податок на прибуток, пенсійний збір, комунальні послуги тощо), тоді як другі – приватні газети – можуть платити лише єдиний фіксований податок.

За словами керівництва комунальних газет, державна дотація повністю йде на сплату усіх податків. Таким чином, майже все, що комунальні видання отримують від держави, вони їй повертають у вигляді податків.

Наприклад, якщо одна місцева комунальна газета отримує від держави приблизно 60 тисяч гривень дотації на рік, то при цьому вона сплачує 57 тисяч гривень податків.
За умов перебування на єдиному податку комунальні видання, за словами їх керівництва, могли б платити, наприклад лише 5 тисяч гривень. Але саме їх державна форма власності не дозволяє їм перейти на спрощене оподаткування.

Виходячи з цього газети міського та обласного рівня здебільшого виступають «за» ідею їх роздержавлення, оскільки це відкриє їм шлях до спрощеного оподаткування та незалежності від місцевих органів влади. При цьому більш багаті газети виявляють бажання самим стати власниками свого видання, тобто приватизувати газету трудовим колективом, а з місцевою владою співпрацювати на ринкових засадах.

Зовсім інша ситуація складається з дрібнішими районними газетами, які стверджують, що не виживуть без допомоги держави, а отже категорично не підтримують ідею роздержавлення.

Іншого способу існування, крім державного, у «районнок» просто немає. Якщо це сільська газета, то вона не заробить собі на життя рекламою, бо практично нема рекламодавця. Якщо це районна міська чи приміська газета, то вона не витримає конкуренції з крупнішими приватними газетами у місці.

У той же час існування районних міських газет є необхідним для певних верств населення (пенсіонери, бюджетники), і їх ліквідації означатиме позбавлення цих людей фактично єдиного джерела інформації.

Крім того, за твердження редактора однієї запорізької районної газети, вони є серед видань безальтернативним провідником української національної та державної ідеї, школою для молодих журналістів, та фактично єдиною газетою в районні, яка пише про всі місцеві актуальні проблеми.
«Приватні газети просто не будуть писати про те, про що пишемо ми», - стверджує редактор запорізького видання.

Державне телебачення і радіо

Обласні державні телерадіокомпанії теж здебільшого не у захваті від наміру влади їх роздержавити, а тим більше від звістки про зменшення фінансування на цей рік.

Так само, як і комунальні друковані видання, представники державних ТРК кажуть, що вони утверджують у суспільстві ідею української державності, пропагують у суспільстві українську мову та роблять такий телевізійний та радіо продукт, який ніколи не зробить приватна теле- чи радіокомпанія.

«Ідея роздержавлення державного телебачення – це ідея їх знищення. Не можна так легко зруйнувати систему держтелебачення, яка будувалась роками. У нас уже було "мы старый мир разрушим до основания, а затем..." Державні ТРК треба зараз розвивати, а не руйнувати», - зазначила керівник однієї з обласних ТРК.

На її думку, реформування державного телебачення має, перш за все, полягати у зміні редакційної політики, дотримання журналістських стандартів та підвищення професійного рівня працівників держЗМІ, але не у зміні власності.

Думки експертів

Столичні експерти в галузі мас-медіа здебільшого виступають за ідею повного роздержавлення ЗМІ, і насамперед державного телебачення та радіо.
Більшість з них стверджує, що матеріально-технічна база НТКУ та обласних державних ТРК має лягти в основу створення громадського мовлення.

«Держава так би мовити делегує цю базу, тоді можна розвивати громадське мовлення в Україні», - вважає президент Центру медіа-реформ Сергій Квіт.
Тим більше, член Національної ради з питань телерадіомовлення Віталій Шевченко вважає, що процес створення громадського мовлення має відбуватися одночасно з роздержавленням державних ЗМІ.

«Якщо б ми зараз поставили питання роздержавлення поряд з суспільним мовленням, маючи на увазі, що саме питання роздержавлення є основним моментом для створення громадського мовлення, то ми б зняли певні непорозуміння із державними ТРК, бо, на жаль, керівники цих ТРК чомусь ще вірять, що питання роздержавлення є дискусійним, що можна зберегти державне і на голому місці створити суспільне. Якби зараз стратегічно поставили тему роздержавлення, то воно викликало певне послаблення і ми швидше б намацали єдине правильне рішення щодо громадського мовлення», - наголосив Віталій Шевченко.
На його думку, обласним телерадіокомпаніям так важко сприйняти ідею роздержавлення, бо вони «досі працюють у радянському інформаційному ринку за принципом: один райком, одна газета, один стовп з радіопередавачем». «І вони не можуть вирватись з цього кола, у них ще немає інформаційної конкуренції», - зазначив він.
Щодо друкованих ЗМІ, то експерти вважають, що тут треба діяти обережніше.

Наприклад, Сергій Квіт каже про те, що комунальним газетам «треба дати шлях до роздержавлення, треба надати їм можливість самим приватизувати своє видання чи залучити інвесторів». «При цьому не можна нічого забороняти і слід застосовувати диференційований підхід до державних друкованих видань в залежності від їх спроможності вижити на ринку», зазначає він.

Натомість керівник проектів ГО «Телекритика» Наталя Лігачева вважає, що друковані ЗМІ треба повністю роздержавити, але поставити їх при цьому у однакові ринкові відносини, у тому числі у доступі до рекламного ринку.
«Ті, хто вміють виживати у ринкових умовах, ті виживуть», - наголосила вона.
Крім того, на думку Наталі Лігачевої, роздержавлення друкованих ЗМІ залучить до цієї галузі іноземних експертів.

Майже всі експерти сходяться на думці, що роздержавлення ЗМІ в Україні є неминучим. Однак очевидно, що робити це треба поступово із заслуховуванням позицій усіх сторін і спробою знайти між ними компроміс. Інакше сотні журналістів можуть залишитись на вулиці без засобів до існування, особливо у регіонах, а тисячі читачів – без єдиного джерела інформації.


Автор: Тетяна Узун
Інститут Масової Інформації


Комментарии:

Нет комментариев



Прокомментировать

Имя:
E-mail:
Текст:



Версія для друку

Галузь преси

Новини
Анонси галузевих заходів
Медіа-законодавство
Медіа-аналітика
Медіа-спец
Дослідження
Регіональна преса 2005
Довідник видавця
Каталог корисних сайтів

© 2004-2025 УАВПП

Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси:
(044) 289-99-90
info@uapp.org


УАВППГалузь пресиМедіа-аналітикаДискусії"Мы старый мир до основания разрушим, а затем...", чи: Як ма
  Rambler's Top100 SEO-каталог