|
|
 Дискусії
|
Останній гарантійний термін
13.06.2005
“Цербери демократії” – це ще одне, поруч із “четвертою владою” визначення вільної преси. Що означає це визначення? Саме те, що преса має відслідковувати всі дії влади і чітко вказувати на проблеми, критикувати невірні рішення та невиконані обіцянки, з іншого боку саме преса має вказувати владі на найгостріші суспільні проблеми, які залишаються поза увагою можновладців.
Нині до української перси, яку почали називати вільною та незалежною, навряд чи підходять два вищезгадані визначення. “Четвертою владою” її вперто не хочуть визнавати три попередні законодавчо визначені влади, а “цербером” вона ніяк не може стати, схоже, через якісь власні внутрішні перепони.
Більшість уваги українська преса говорить і пише те, що хочуть говорити політики і влада, тобто, відповідає на інформаційні приводи, подані владою. Більше того, і лінія подачі у більшості провідних ЗМІ тієї чи іншої теми абсолютно ідентична. Шукати подробиці, нові факти чи новий кут подачі – на це переважно не вистачає або часу, або бажання. Варто зауважити, що влада, досить вміло цим користується, і пропонує цілу низку тем для обговорення, аби не вистачало шпальт чи ефірного часу для інших і незручних тем.
Після того, як українські журналісти стали називатися вільними, чи стало більше журналістських розслідувань? Чи з”явилося більше суспільно резонансних тем в ефірі? Ні. Після того, як зникли темники, чи стали новини на різних телеканалах різними? Відповідь очевидна, для того, аби новини були ідентичними, і навіть в однаковому порядку, достатньо продумати інформаційні приводи і подати їх як достатньо важливі. І, як виявляться, не треба розсилати відповідні вказівки з Адміністрації, чи то Секретаріату, ми й так самі все готові зробити так, як це потрібно політикам.
Чи стали з”являтися на цьому вільному грунті нові медіа, ті, на які є суспільний попит, але які не могли розвиватися при попередньому режимі? Свого часу після початку президентства Кучми почали засновуватися українські незалежні видання – канал “Студія 1+1”, тижневик “Дзеркало тижня”, тощо. Нині жодних подібних тенденцій, швидше після переділу влади політики взялися за переділ медіа ринку. Принаймні, чутки про перекуп найрейтинговішого каналу “Інтер” циркулюють досить наполегливо. Так само небезпідставні чутки про бажання деяких можновладців суттєво пообмежити медіа присутність в українському інформпросторі Віктор Пінчука.
До речі, це ще одна тема до обговорення, яка зовсім не присутня в ефірі. Зараз у журналістів все ще є унікальний шанс підняти питання про певні гарантії від продовження політики, так знайомої з попередніх часів. Такими гарантіями можуть бути прописані зміни у законодавстві щодо прозорості власників медіа , що попередить використання медіа в інтересах власника з політичних мотивів. Якщо всім будуть відомі власники телеканалів, то навряд чи глядачі будуть довіряти присутній там компліментарній інформації.
Так само час поставити питання про трудові угоди між журналістами з одного боку і власниками та топ-менеджери з іншого. У будь-якому разі згідно таких угод, законодавчо закріплених, журналіст повинен мати право подавати до суду на факти примусу чи цензури у медіа, і повинен мати право на грошове відшкодування у разі незаконного звільнення. Лише подібні прецеденти могли б унебезпечити журналістів від повторення ситуації повної залежності їх та ЗМІ.
Поки що ми чули лише декларації, реалізація яких залежить від доброї волі тих, хто їх озвучує. Але коли гарантією демократії чи свободи преси є добре слово президента..., це не є надто оптимістичною ситуацією.
Попри декларації про забезпечення принципу свободи слова, влада жодним чином не хоче поступатися своєю свободою. Попри декларації прислухатися до досвіду незалежних НГО та їх напрацювань, більшість розроблених громадськими організаціями законопроектів поклали під сукно. Попри декларації про створення всіляких там рад з інформаційної політики, в яких працювали б журналісти, експерти та представники профспілок, жодна з таких рад досі не запрацювала і не відомо, чи її робота комусь потрібна.
Чим ближче до виборів, тим менше політикам потрібні будуть всілякі ради і законодавчі зміни. Вже зараз ми спостерігаємо ситуацію, коли політична виборча доцільність бере гору над тими змінами, які могли б зробити іншою цю країну, принаймні її медіа, що мали б бути гарантом всіх інших демократичних реформ. Останній гарантійний термін спливає...
Автор: Вікторія Сюмар
Інститут масової інформації
Комментарии:
Нет комментариев
Прокомментировать
|
|
|
Версія для друку
|
|
|
About Us
Огляди
Дискусії
