|
|
 Огляди
|
Україна чекає на власну «Качку в ланцюгах»
26.05.2005
Стан та перспективи жанру журналістських розслідувань в Україні
Світовий досвід
Уявіть собі, що ви лисий батько трьох дітей і ваша робота – щодня ходити від дверей до дверей і продавати пилососи. І от одного дня ви йдете до можновладців і просите їх : «Не могли б ви зробити так, щоб лисі татки трьох дітей, які продають пилососи, не платили податків?»…
Такими рядками розпочиналася стаття двох американських журналістів Балета і Стью, присвячена розслідуванню, в якому вони викрили зловживання у податковому законодавстві США і лобіювання інтересів окремої групи бізнесменів.
Журналістів зацікавило те, що одна зі статей нового податкового законодавства мала 650 винятків. Провівши власне розслідування і детально вивчивши 900 сторінок нового закону, Балет і Стью з’ясували, що всі 650 винятків стосувалися одного корабля, який, згідно з цим законом, не обкладався податками. Таким чином невелика група бізнесменів зекономила 8 мільйонів доларів на податках… Закон був змінений.
Відома «Справа Вотергейт», яка призвела до дострокової відставки 37-го Президента США Річарда Ніксона, є також прикладом вдалого журналістського розслідування двох, спочатку невідомих журналістів «Вашингтон Пост» Вудворда і Мерча. Ці молоді репортери не писали про політику і не займалися розслідуваннями. Вони робили короткі новини для колонки криміналу. Одного разу вони побачили повідомлення, що в один з офісів комплексу Вотергейт у Вашингтоні хтось увірвався. Це приміщення належало республіканській партії США, представник якої у той час балотувався на президентських виборах.
Вудворд і Мерч почали слідкувати за розсуванням, яке проводила поліція, і вони з’ясували, що особою, яка увірвалася в офіс і Вотергейт, був колишній співробітник ФБР. Журналісти віднайшли зв'язок цієї людини з президентом Ніксоном. І, зокрема, завдяки тому, як президент намагався приховати цей зв'язок і яких він помилок припустився при цьому (прикриті справи, магнітофонні записи), вони з’ясували, що Річард Ніксон особисто санкціонував обшук офісу республіканців. Незабаром президент був змушений подати у відставку.
Ці кілька прикладів успішних розслідувань американських журналістів демонструють наскільки суттєво люди цієї професії можуть впливати на найвищих посадовців та на найбагатших осіб держави.
Сучасний стан жанру журналістського розслідування в Україні
Протягом чотирнадцяти років незалежності Україна не мала справжніх ознак демократичної держави, свободи слова і, як наслідок, незалежних і впливових засобів масової інформації. Принципи демократії були записані на папері у найвищих законодавчих документах, але на практиці фактично не втілювалися.
Як наслідок, усі зловживання чи навіть злочини української влади сходили їй з рук. Займатися розслідуваннями цих зловживань було просто небезпечно (ці слова, на великий жаль, буквально демонструє історія Георгія Гонгадзе).
Втім, якщо умови в країні змінилися, то люди не дуже, і вже майже інстинкт самозахисту спрацьовує на рівні само цензури. Якщо раніше журналістам про щось забороняли писати, то зараз вони часто самі вирішують не ставати на слизьке.
Це підтверджує і координатор українсько-датського проекту сприяння журналістським розслідуванням, фінансованим урядом Данії, Валентина Теличенко.
«Самоцензура – це найперше, про що треба говорити. Якщо раніше була дуже помітна пряма цезура влади, то зараз це вже менш помітно, бо і цензури стало менше. Але через те, що зменшилась ця частка, частка самоцезури серед журналістів стала більшою», - зазначила вона.
Жанр розслідувань вимагає від журналіста максимальної концентрації усіх його здібностей і вмінь, і часто - не лише професійних. При потребі він мусить вдаватися до хитрощів чи навіть обману. І тут велику роль відіграють його особисті якості та кмітливість, які у певний момент можуть врятувати його від небезпеки. І до таких складнощей також готові не всі, тим паче, якщо можна “відписатися” у редакції зі значно простішої теми.
Ще одна, напевно найсуттєвіша, як для нашої країни, проблема, журналістські розслідування – справа досить витратна.
Як кажуть досвідчені західні колеги, для проведення якісного та професійного розслідування необхідного від одного до кількох місяців. При цьому журналіст має провести десятки зустрічей з необхідними людьми, перегорнути сотні сторінок різних документів, часто купувати потрібну інформацію за чималу суму.
Очевидно, що журналіст з невеличкого регіонального видання не кинеться розслідувати корупцію у місцевих органах влади, отримуючи зарплату у триста гривень.
Справді, після проведення невеликого експрес-опитування серед регіональних журналістів, з’ясувалось, що більшість з них просто фізично не здатні проводити власні розслідування.
Причина досить банальна, як для українських реалій. Виявляться, що в багатьох регіональних ЗМІ журналісти працюють виключно на гонорарній основі (а самі гонорари часто є мізерними). Тобто на практиці це означає те, що якщо журналіст кілька місяців буде займатися лише одним розслідуванням, і при цьому не матиме часу на щоденну журналістську роботу у своїй редакції, він просто залишиться без засобів до існування.
У цьому випадку замовляти розслідування журналісту мала б сама редакція.
Але й тут є дві небезпеки. Перша – редакція (чи «друзі» редактора) можуть замовити репортеру розслідування, але при цьому можуть замовити і його результат. Тоді це вже чиста «заказуха», яка не має жодного відношення до журналістики… Сьогодні такий варіант є досить поширеним в Україні. А йти на це чи ні, залежить включно від особистих якостей журналіста та від розміру грошової винагороди.
Друга небезпека – це коли журналіст самотужки знайде можливість провести дійсно правдиве розслідування, але його результат не влаштує редакцію. В регіонах, особливо у невеликих містах, де роботу знайти часто досить важко і люди роками тримаються за своє місце, залежність журналістів від редакції є значною.
При цьому, за твердженнями експертів, набагато частіше редакції відмовляються друкувати розслідування не з політичних мотивів, а саме з комерційних. Якщо впливова і багата людина регіону не захоче, щоб про її завод писали щось погане, редактор не дасть журналісту цього зробити. Інакше – звільнення (у кращому випадку). Для багатьох це є «серйозним аргументом» відмовитися від своїх дослідницьких намірів.
Перспективи жанру
Голландський журналіст Джек Круз (який багато років займався розслідуваннями і недавно провів семінар-тренінг для українських колег) вважає, що одним з найважливіших факторів для розвитку жанру журналістських розслідувань в Україні є те, що власники та редактори українських ЗМІ мають зрозуміти, що саме журналістські розслідування можуть принести їм найбільші прибутки, а разом з цим - справжню незалежність та впливовість.
В якості прикладу він наводить одну з найпопулярніших та впливовіших французьких газет -«Le Canard enchaîné » («Качка у ланцюгах»). Основний профіль цієї газети – викривати зловживання влади. Заснована невеликою групою незалежних журналістів «Le Canard enchaîné», саме здійснюючи власні журналістські розслідування, стала справжнім інститутом у французькому суспільстві і тримає під постійним контролем найвищих посадовців країни. Цієї газети бояться усі чиновники, які мають нечисті руки, бо знають: публікація в «Le Canard enchaîné» - це все одно що вирок суду чи вже підписана заява про звільнення. І таких випадків – відставки високопосадовців після публікації в цій газеті – було чимало за історію її існування.
Один з останніх стався у березні цього року. Уся Франція була розбурхана скандалом: міністр економіки та фінансів Франції Ерве Гемар придбав за гроші платників податків за астрономічну ціну дві розкішні квартири в самому центрі Парижа!!!
Звичайно, що «розкопали» це журналісти «Le Canard enchaîné»… Вони з’ясували, що міністр придбав дві квартири по 300 м² кожна, і за які держава мала виплачувати по 14 тисяч євро щомісяця! Для французів це було справжнім шоком, про це писали всі газети Франції… (впевнена, що українці в аналогічному випадку лише б втомлено знизали плечима).
Гемар (як це прийнято зазвичай у чиновників, виявляється, що і у Франції також) сказав, що все належить його дружині… Але професійно проведене журналістське розслідування вже не дало йому шляхів до відступу: за кілька днів Ерве Гемар подав у відставку!
«Le Canard enchaîné», із щотижневим тиражем у 450 тисяч екземплярів, є газетою, якій вірять усі французи, якої бояться усі чиновники Франції і яку ніхто з них не може заборонити.
Шарль де Голь, найбільший авторитет Франції, який двічі очолював цю країну, казав, що «читає «Le Canard enchaîné» для того, щоб знати, що насправді відбувається у французькому суспільстві».
У зв’язку з цим напрошується паралель з Україною. Здавалось би є все… І журналістське розслідування, і міністр, який не вважав за потрібне казати правду, і всеукраїнський скандал. А от основного – відставки цього міністра – чомусь нема.
У чому тут проблема? У непрофесійному, а отже й не надто впливовому, журналістському розслідуванні, чи у небажанні влади прислухатися до думки громадськості?
На думку Валентини Теличенко (координатора українсько-датського проекту сприяння журналістським розслідуванням), «проблема у нас не стільки із засобами масової інформації, а зі ставленням влади до них, ставленням до самої громадськості».
«Якщо «міністр справедливості» обманює не лише своїх роботодавців, але й весь народ, і влада вважає, що така людина може обіймати пост міністра, то ганьба цим людям. У демократичних країнах такий випадок обов’язково потягнув би за собою відставку міністра. Бо обдурити всіх – це набагато гірше, ніж власне сама відсутність диплому», - зазначила координатор проекту.
Однією з ознак країни зі зрілою демократією є незалежні і впливові засоби масової інформації. Але вони не можуть бути такими саме без розслідувань, які є вершиною журналістської майстерності. Країна, яка має перше і друге, має набагато більше шансів убезпечити свою демократію від зазіхань на неї будь-кого.
Україна чекає на власну «Качку в ланцюгах», щоб не потрапити в інші, значно небезпечніші ланцюги…
Автор: Тетяна Узун
Источник: Інститут масової інформації
Комментарии:
Ольга:
Молодець, Тетяно! Цікаво донесла матеріал, і ще прив'язала до наших реалій
Прокомментировать
|
|
|
Версія для друку
|
|
|
About Us
Огляди
Дискусії
