|
|
 Огляди
|
Медіареформа в умовах часового ліміту
16.03.2005
Нова українська влада дуже добре розуміє важливість перетворень в інформаційному просторі України. Саме представники цієї влади на собі відчули, як може діяти пропагандистська машина за умов повної залежності медіа, та їх використання у ролі політичних кілерів.
Забезпечення принципу свободи слова та ЗМІ було одним із основних програмних гасел нинішньої владної команди, Президент Ющенко як у бутність кандидатом, так і після виборів неодноразово заявляв, що влада ніколи не тиснутиме на журналістів.
Перші заяви відповідального урядовця за цю сферу Миколи Томенка стосувалися повної відміни темників – саме з цим явищем Томенко активно боровся на чолі парламентського комітету з питань ЗМІ.
Микола Томенко, безперечно, добре знає цю сферу з різних аспектів. Не зовсім чужий цій сфері і нинішній Держсекретар України Олександр Зінченко. Колишній есдек та керівник Інтера Зінченко як ніхто добре знає, як можна використати медіа у боротьбіз політичними конкурентами.
Зараз саме держсекретаріат обіцяє стати локомотивом зрушень у мас-медійний сфері, треба розуміти ці зрушеня мають бути спочатку розроблені у вигляді конкретних пропозицій, а потім закріплені законодавчо, із системою відповідного контролю.
Як повідомий заступник Зінченка Маркіян Лубківський, в основу нової держінформполітики, будуть закладені принципи вільного і безперешкодного функціонування засобів масової інформації. Секретаріат вивчає закордонний, і насамперед європейський досвід у сфері інформполітики.
«Ми ініціюємо процес, до участі в якому буде залучено не тільки урядові структури, але і найширші журналістські кола, громадські організації.» – наголосив пан Лубківський.
Тиждень тому під час зустрічі президента Ющенка із головою профспілки журналістів Лубченком було заявлено про можливість створення Ради з інформаційної політики при Президенту України, до якої також пообіцяли запросити громадські організації, журналістів та менеджерів. Відтак, поки що влада демонструє бажання робити прозорі реформи в інформаційній сфері.
Наразі головне питання у часі – як швидко можуть відбутися такі перетворення. Не ставлячи під сумнів щирість нової влади до інформреформ, досить вагомим аспектом є принцип політичної доцільності тих, чи інших дій. І всі політики, які нині опинилися у владного державного керма чудово роузміють, що вже за рік можуть втратити можливість ним керувати.
Фактор парламентських виборів є срейозною спокусою “заболтать” тему реформ у медіа сфері і затягнути реальні дії принамйні до завешення виборчої кампанії. Найперше така спокуса існує щодо створення громадського мовлення в Україні, що нова влада цілком могла б робити вже зараз. Однак, у разі відповідних перетворень, контролювати перший канал телебачення буде значно складніше ніж зараз, коли УТ-1 згідно закону зобов”язаний все розповідати про роботу Президента, уряду та парламенту. А на фоні розмов про біло-блакитний реванш, такі аргументи можуть видатися більш вагомими, аніж історичний щанс ра революційній хвилі створити громадське мовлення.
Паралельно із розробкою відповідних принципів інформполітики, від нової влади очікують ще й дій. Йдеться про доведення до суду резонансних справ про вбивства журналістів, в чому прогрес цілком очевидний, так і оцінка репресій щодо незалежних медіа попереднім владним режимом.
Зокрема, нова влада мала б ретельніше поставитися до справи закриття радіо Континент, яке просто викинули з ефіру, забравши передавач та відповідну техніку. Принаймні, власнику Континенту мали б повернути його приватну власність.
Так само досить показовою виявилася історія з Громадським радіо, яке було змушене припинити свою роботу через відстуність ліцензії, в той час, як вісім ліцензій отримала телерадіокампанія, близька до того ж Держсекретаря.
Віктор Ющенко досить часто говорить про те, що інформаційний прсотір України нині поділений між трьома рдинами, і цілком вірно називає ї ненормальною. Однак, поки що такі заяви сприймаються хіба що як натяки на банальний перерозподіл інформпростору на користь “своїх людей”. Суспільство та журналістська спільнота разом із такими заявами чекають пояснень щодо того, наскільки прозоро може відбутися відповідний перерозподіл та чи допустять до права власності журналістські колективи.
Так само досить неоднозначна реакція і щодо заяв про ліквідацію відомчих та комунальних ЗМІ. Просуваючи таку ніби цілком європейську ідею, владні керманичі випускають з виду, що після цього тисячі людей можуть просто опинитися на вулиці, а цілі регіони країни без інформації про внутрішні, регіональні події.
Все це свідчить про те, що за бажанням реформ, конкретного плану таких реформ чи відповідної концепції у нової влади поки що немає. Це є проблемою, оскільки не так багато і часу залишається для того, аби розробити відповідні принципи. За кілька місяців стартуватиме виборча кампанія, і велике питання – чи вистачить тоді політичної волі до задекларованих змін...
Автор: Вікторія Петрова
Інститут масової інформації
Комментарии:
Нет комментариев
Прокомментировать
|
|
|
Версія для друку
|
|
|
About Us
Огляди
Дискусії
