Способы измерения аудитории прессы "Гаряча лінія" Задай питання юристу! Список членів Української асоціації видавців періодичної преси Каталог корисних інтернет-сайтів

Каталог
Мапа сайту
Фотогалерея
Головна сторінка

Ukrainian Association of Press Publishers • Украинская Ассоциация Издателей Периодической Печати
Медіа-аналітика ОглядиДискусії

У А В П П

About Us
Про Асоціацію
Приєднуйтесь!
Новини
Навчання
Професійний конкурс преси
Тендери УАВПП

Для членів УАВПП

Документи Асоціації
Юридичний сервіс
Інформаційний сервіс

 
На сайті В Інтернеті

Огляди

Засоби масової інформації чи пропаганди?

11.05.2005

Підсумки моніторингу свободи слова за 2004 рік

Загалом, 2004 рік підтвердив тенденції які склалися у стосунках між владою та пресою. Як і у попередні роки найбільшим порушником свободи слова в Україні виявились органи влади. За минулий рік ІМІ зареєстрував 226 конфліктних ситуацій за участю засобів масової інформації, і у 168 конфліктах прямо чи опосередковано задіяні владні струкутри. Значна частина цих випадків– а саме 86 конфлікти – пов’язані з органами виконавчої влади - інституціями, покликаними гарантувати дотримання Конституції та базових громадянських свобод. Для порівняння: у конфліктах зі ЗМІ представницька влада були задіяна 16 разів, судова – 15 разів.

Навіть, якщо на заваді діяльності ЗМІ ставали напади невідомих осіб або ці завади носили явно кримінальне підгрунтя, журналісти часто пов’язували це з своїми критичними виступами, насамперед, на адресу виконавчої влади. Лише у в одному з десяти випадків конфліктів, пов”язанами зі ЗМІ, які зареєстрував Інститут масової інформації,– можна говорити про виключно кримінальний, непов’язаний з владою тиск пресу.

Таким чином, моніторинг підтверджує тривожну тенденція, яка складалася в Україні останніми роками: організована злочинність є значно меншою проблемою для громадянського суспільства і, зокрема, для свободи слова, ніж влада створена режимом Леоніда Кучми. Найчастіше, серед органів виконавчої влади, які пов’язані з медійними конфліктами фігурують президентськії адміністрації (81 випадок). За ними - міліція (27 випадків) та органи прокуратури (16 випадків).

Серед інших гілок влади судова влада виявилась причетна до конфліктів у 15-ти випадках, законодовча – 16-ти.

У минулому році у порівнянні з попереднім вдвічі зросло число конфліктів, у яких порушниками свободи слова виявлялись невідомі особи. Особливо такі випадки почастішали з наближенням президентської кампанії, при цьому, перешкоди найчастіше створювались для опозиційних медіа. Є всі підстави стверджувати, що ці випадки насправді були пов’язані з владними структурами, які ризикували вдаватись до послуг «невідомих» через цейтнот – коли влада не мала часу використовувати інституційні методи тиску на ЗМІ через швидке наближення президентської кампанії.

Лише приблизно 40 зареєстрованих конфліктів вирішилися на на користь журналістів. Однак, як і в попередені роки, шанси вирішити конфлікт на свою користь у журналістів є тоді, якщо конфлікт стається з приватними структурами, або окремими громадянами, і значно меншими - коли йшлося про конфлікт з органами влади, а особливо, з органами виконавчої влади.

Розподіл порушень свободи слова за регіональною ознакою, фактично, не змінився за останні роки. Завдяки центральними органами влади, які географічно розташовані у столиці більшість конфлітків, які можуть свідчити про порушення свободи слова зафіксовано у м. Києві (82 випадки). Це удвічі більше, ніж у попередньому 2003 році.

Найбільш проблемними регіонами залишається Донецька область (22 випадки конфліктів) та Крим (17 випадків). До проблемних областей можна віднести також Закарпатську (12 випадків) та Львівську (10 випадків) області. Статистика порушень свободи слова за регіональною ознакою підтверджує політичне підгрунтя цих конфліктів – географічно та хронологічно вони збігалися з загостренням полтичної ситуації у згаданих регіонах. Інші можливі чинники впливу на статистику конфліктів, як-то економічне становище журналістів та регіонів у цілому, або професійна конкуренція між самими ЗМІ не мали вирішального значення.

ІМІ констатує, що основним типом цензури в українських ЗМІ залишалася так звана “тіньова цензура” – ситуація, коли тиск на журналістів здійснюється під будь-якими іншими, ззовні позаполітичними приводами. В основі цієї цензури - пряма залежність власників засобів масової інформації від державних структур, які вибірково позбавляють медіа їхніх професійних прав, або - використовують силові та контролюючі інституції для тиску на ЗМІ, які були помічені у розповсюдженні політично незаангажованої інформації.

Разом з тим, кінець року позначився фактичним зникненням «темників» - іншого способу цензури, який полягав у тому, що Адміністрація Президента розсилала у провідні електронні ЗМІ інструкції того як висвітлювати ті чи інші політичні події. Зникнення темників пов’язане насамперед з приходом до влади нових політичних сил, які почали запроваджувати нові стосунки між владою та ЗМІ.

Найбільш резонансною медійною справою за минулий рік залишалась справа Георгія Гонгадзе. Саме з розслідуванням цієї справи було пов’язано найбільше суперечностей. Більшість цих проблем були спричинені позицією Генеральної прокуратури, яку очолював Генадій Васильєв. Під його керівництвом прокуратура не лише не просунулась у розслідуванні справи, а і була втягнута у відверті спроби завести розслідування у глухий кут.

Разом з тим, найбільш знаковою та гучною справою за 2004 рік були акти солідарності між журналістами провідних телеканалів, які під час «помаранчевої революції» публічно продемонстрували готовність працювати за журналістськими стандартами, а не на догоду провладним політичних силам. А найбільш важливою з юридичної точки зору була справа, яку виграв щотижневик “Перехрестя” проти начальника відділу РАГС Шосткинського міського управління юстиції. Тоді вперше в українській практиці судом була застосована стаття ст.171 ч.1 КК України про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.

Загалом, підсумовуючи ситуацію зі свободою слова у 2004 році можна зробити наступні висновки. По-перше, українська влада продовжувала здійснювати тиск на незалежні ЗМІ, і основною мотивацією цього тиску були спроби влади використати незалежні ЗМІ під час президентської виборчої кампанії. По-друге, минулий рік позначився безпрецедентно активною громадською позицією працівників ЗМІ, котрі відстоювали свої права під час конфліків з органами влади. По-третє, основними формою контролю над ЗМІ залишалася “тіньова цензура”, яка, однак, значно послабилася наприкінці року.


Автор: Сергій Таран
Інститут масової інформації


Комментарии:

Нет комментариев



Прокомментировать

Имя:
E-mail:
Текст:



Версія для друку

Галузь преси

Новини
Анонси галузевих заходів
Медіа-законодавство
Медіа-аналітика
Медіа-спец
Дослідження
Регіональна преса 2005
Довідник видавця
Каталог корисних сайтів

© 2004-2024 УАВПП

Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси:
(044) 289-99-90
info@uapp.org


УАВППГалузь пресиМедіа-аналітикаОглядиЗасоби масової інформації чи пропаганди?
  Rambler's Top100 SEO-каталог